Перші тижні й навіть місяці у новій країні – це завжди виклик. ЛГБТІКА-біженці та здобувачі притулку в Німеччині часто натрапляють на додаткові труднощі. В цьому розділі ми детальніше розповімо, які права й можливості вони мають у країні.
Якщо на батьківщині через гендерну або сексуальну ідентичність ви наражаєтеся на переслідування, якщо ваше життя в небезпеці, вам загрожує тюремне ув'язнення або нелюдське поводження, то в Німеччині вас можуть визнати біженцем чи таким(-ою), що має право на отримання притулку. Переслідування повинні бути дуже серйозними, наприклад, звичайних словесних образ для отримання притулку недостатньо. Під час слухання справи у Федеральному відомстві у справах міграції й біженців (BAMF) вам потрібно буде довести, що ви є лесбіянкою, геєм, бісексуалом, трансгендером чи інтерсексуалом і при цьому саме вам на батьківщині загрожує небезпека. Ухвалюючи рішення, відомство обов'язково врахує загальну ситуацію з правами ЛГБТІКА+ у вашій країні. Таким чином, шанси на визнання вас біженцем або тим, хто має право на отримання притулку, залежать як від загальної ситуації у вашій країні, так і від особистої історії переслідування. Обов'язково заздалегідь проконсультуйтеся з адвокатом чи працівниками консультаційних організацій, які спеціалізуються на правах ЛГБТІКА+. Ви можете, наприклад, звернутися за допомогою до регіональних ЛГБТІКА-організації. Вони мають різні назви, на кшталт Queer Refugees Support у Гамбурзі, MILES у Берліні або rubicon у Кельні. Представників спільноти в інших містах можна знайти на сайті організації Aids-Hilfe, вказавши місто, населений пункт чи поштовий індекс або на сайті queer-refugees.de. У всіх цих організаціях допоможуть з пошуком адвоката. Більше інформації, як відбувається слухання у Федеральному відомстві у справах міграції й біженців (BAMF), ви знайдете в розділі «Процес розгляду заяви про надання притулку».
Зверніть увагу: Працівники BAMF мають право під час слухання ставити дуже особисті питання щодо гендерної чи сексуальної ідентичності. Ви ж маєте право обрати, хто вас опитуватиме – чоловік чи жінка. Крім того, у відомстві є працівники, які пройшли спеціальне навчання, щоб проводити слухання представників ЛГБТІКА-спільноти. Повідомте відомству про побажання щодо інтерв'юера вже на етапі подання заяви про надання притулку.
Ви можете в будь-який час звернутися до консультаційної ЛГБТІКА-організації. На сайтах queerrefugeeswelcome.de, Aids-Hilfe, queer-refugees.de і VLSP можна знайти контактні дані організацій у вашому регіоні.
Якщо виникли проблеми з сусідами по гуртожитку чи з його працівниками, не соромтеся звернутися за допомогою до соціального працівника або до керівництва гуртожитку. Ви маєте повне право жити в будь-якому місці Німеччини, не відчуваючи страху. Якщо соціальний працівник або керівництво гуртожитку не в змозі допомогти або самі є частиною проблеми, зверніться до найближчої консультаційної ЛГБТІКА-організації. На сайтах queerrefugeeswelcome.de, Aids-Hilfe, queer-refugees.de і VLSP можна знайти контактні дані організацій у вашому регіоні. В деяких великих містах є спеціальні гуртожитки для ЛГБТІКА-біженців і претендентів на притулок. В консультаційній організації вам підкажуть, чи є такий гуртожиток у вашому регіоні.
Якщо щодо вас діє обмеження у праві вибору місця проживання (Wohnsitzauflage) або розпорядження про місце проживання (Wohnsitzzuweisung), то переїхати завжди дуже складно. Наскільки важко це буде у вашому випадку залежить від статусу перебування.
Я – претендент на отримання притулку: після подання заяви про надання притулку вам буде призначено місце проживання: певний район чи місто. Як правило, вам потрібно залишатися там доти, доки отримуєте допомогу від відомства соціального забезпечення (Sozialamt). Це називається Wohnsitzauflage (обмеження у праві вибору місця проживання). В цьому випадку переїзд до іншого району чи міста можливий лише за певних умов. Наприклад, якщо чоловік, дружина або неповнолітня дитина живе в іншому районі чи місті. Або якщо життя на колишньому місці не є можливим через вкрай ворожу атмосферу. Це називається Härtefall (важке становище). Якщо це саме ваш випадок, то ви повинні подати так звану заяву про перерозподіл (Umverteilungsantrag) у відповідальне за вас відомство у справах іноземців (Ausländerbehörde) й у відомство у справах іноземців міста чи району, до якого хочете переїхати. Відомство, до якого Ви належите, ви знайдете на сайті bamf.de. Обов'язково назвіть, а також детально опишіть у заяві про перерозподіл причини, за яких подальше перебування у регіоні чи місті є неможливим. Для цього краще звернутися за допомогою до консультаційної ЛГБТІКА-організації. На сайтах queerrefugeeswelcome.de, Aids-Hilfe, queer-refugees.de і VLSP можна знайти контактні дані організацій у вашому регіоні.
Мені надано відстрочення депортації (Duldung): щодо вас діють ті самі правила, що й щодо претендентів на отримання притулку.
Я маю дозвіл на перебування (Aufenthaltserlaubnis): протягом перших трьох років після визнання як біженця отримувачі допомоги від центру працевлаштування (Jobcenter) або відомства соціального забезпечення (Sozialamt), як правило, зобов'язані жити в тому місці, яке їм було призначено ще під час розгляду заяви про надання притулку. Це називається Wohnsitzzuweisung (розпорядження про місце проживання). В цьому випадку переїзд до іншого району чи міста можливий лише за певних умов. Наприклад, якщо ви приступаєте до навчання у виш або до освоєння нової спеціальності (Ausbildung), виходите на роботу, яка передбачає сплату обов'язкових внесків до фондів соціального страхування, і будете в місяць (після вирахування податків) отримувати не менше ніж 710 євро, а також якщо чоловік, дружина або неповнолітня дитина живе в тому місці, куди хочете переїхати. Якщо життя на колишньому місці не є можливим через вкрай ворожу атмосферу, це також може стати причиною для переїзду. Це називається Härtefall (важке становище). Якщо це саме ваш випадок, то ви повинні подати так звану заяву про перерозподіл (Umverteilungsantrag) у відповідальне за вас відомство у справах іноземців (Ausländerbehörde) й у відомство у справах іноземців міста чи району, до якого хочете переїхати. Відомство, до якого Ви належите, ви знайдете на сайті bamf.de. Обов'язково назвіть, а також детально опишіть у заяві про перерозподіл причини, через які подальше перебування у регіоні чи місті є неможливим. Для цього краще звернутися за допомогою до консультаційної ЛГБТІКА-організації. На сайтах queerrefugeeswelcome.de, Aids-Hilfe, queer-refugees.de і VLSP можна знайти контактні дані організацій у вашому регіоні.
Обов'язково зверніться по допомогу, якщо стикнулися з дискримінацією або проявами ворожості. Закон у Німеччині на вашому боці: він покликаний захистити вас від насильства, агресії та дискримінації. Якщо потрібна допомога, зверніться до антидискримінаційної служби або консультаційної організації для представників ЛГБТІКА+. На сайтах queerrefugeeswelcome.de, Aids-Hilfe, queer-refugees.de і VLSP можна знайти контактні дані організацій у вашому регіоні.
ЛГБТКІА+
Кожний, хто проживає у Німеччині, має право вільно проявляти свою гендерну та сексуальну ідентичність. ідентичність. Закон захищає лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних, транссексуальних, інтерсексуальних, асексуальних, небінарних, пансексуальних, полісексуальних та квір-осіб. Проте вони все ще можуть стикатися з агресією та дискримінацією в країні. У цьому розділі ви детально дізнаєтеся, які права маєте у Німеччині як ЛГБТКІА+ і що робити у разі стикання із дискримінацією чи агресією в країні.
Дискримінація
Дискримінувати когось за певними ознаками в Німеччині заборонено, але саме явище, тим не менш, є досить поширеним. Зіткнутися з дискримінацією можна під час пошуку житла, на роботі, в різних державних установах, школах, лікарських кабінетах, на відпочинку чи навіть у поліції. Дискримінація може проявлятися у всіх сферах життя. Мене не впускають у клуб, оскільки я – людина з обмеженими можливостями? Мене не беруть на роботу через те, що я ношу хіджаб? До моїх дітей в школі ставляться гірше, оскільки вони ще погано розмовляють німецькою? В міжміському автобусі поліція перевіряє документи лише в мене, бо я маю інший колір шкіри? Таксист відмовляється мене везти, бо я - транссексуал? Переживаючи такий досвід, людина відчуває лють, безсилля й почуття безпорадності. Однак ви не повинні просто так миритися з дискримінацією. Ви маєте повне право протистояти їй.
Це право мають усі люди в Німеччині, незалежно від їхнього походження чи статусу перебування. Його закріплено в Основному законі Німеччини - Grundgesetz, як одне з найважливіших прав людини. Зіткнувшись з дискримінацією, ви можете звернутися до суду.
Основний Закон Німеччини
23 травня 2024 року Основному закону Німеччини виповнилося 75 років. Він є основою нашого співіснування у вільній та демократичній правовій державі. Основний закон був прийнятий у 1949 році. Через жорстокі злочини націонал-соціалістичної тиранії творці Основного закону вирішили, що людська гідність повинна мати першочергове значення в праві. Щоб нічого подібного більше ніколи не повторилося в Німеччині. Більше інформації про зміст і цінності Основного закону ви також можете знайти в нашій серії відеороликів: "А що, якби?".
Основний Закон або «Grundgesetz» — це конституція Федеративної Республіки Німеччини. Він включає фундаментальні права, які визначають спосіб організації суспільства в Німеччині. Жоден інший закон не може суперечити Основному Закону. Наприклад, Закон про прихисток чи Кримінальний кодекс не можуть містити жодних постанов, які суперечать Основному закону. Основний Закон є найвизначнішим зводом законів Німеччини, тому стоїть над усіма іншими.
Основний Закон складається із 146 розділів, тобто «статей». Перші 19 статей Основного Закону містять так звані «основні права», тобто найважливіші права людини у відношенні до держави, які покликані захистити людину від свавілля, несправедливості й насильства з боку держави. Деякі з цих основних прав, які також називають «правами людини», застосовуються до кожної особи, яка знаходиться у Німеччині, незалежно від статусу проживання. Основний закон також включає набір інших прав, іменованих «громадянськими правами», які застосовуються лише до осіб, які мають німецьке громадянство.
Прийнятий у Західній Німеччині 1949 року Основний Закон поширюється з моменту возз’єднання, а саме з 1990 року, на всю Німеччину. Велика кількість включених принципів є наслідками порушень прав людини під час націонал-соціалістичної диктатури між 1933 і 1945 роками. Щоб не допустити повторення звірств нацистських часів, центральне місце в Основному Законі посіли основні права.
Федеральний конституційний суд відповідає за контроль і забезпечення дотримання Основного Закону. Уряд не може просто внести зміни до Основного Закону.
Тут ви можете знайти консультаційні центри для квір-осіб у вашому регіоні.
Якщо вас дискримінують, зверніться за порадою до Федерального антидискримінаційного відділення.